Рим. Вічне місто. Вотчина вищого суспільства республіки. Зустріч із родичами, тепла домашня атмосфера. Живи та радій. Тільки не варто забувати, що аристократи за своєю суттю — павуки в банку, готові на будь-які злочини за шматочок влади. Дієго начхати на цю метушню, але тільки доти, поки вона не стосується його рідних. Утім, у плебеїв теж життя не цукор. Робітників тиснуть новими людоїдськими законами, останні нелюди Риму ховаються від чистих на сміттєзвалищі, а над усім цим всюдисущий і всеблагий чистий бог, якому потрібно більше сил і поклоніння смертних. ворогів не забувати.