"Розбійник" (1925) Роберта Вальзера - лабіринт невагомих любовних зв'язків, пустих прогулянок, кавових ложечок, поцілунків в коліно, а сам головний герой то недбало розмовляє з політиками, то перетворюється на служницю хлопчика на коротких пістолетом за поясом йому так само личить, як миловидний білий фартух. За хмарною легкістю роману прозирає не чорна, але рожева меланхолія. Однак Вальзер записав цю дріб'язкову розповідь майже тайнописом: мікроскопічним почерком на обрізках картону та обгорткового паперу. А через кілька років став пацієнтом психіатричної лікарні, в якій і провів залишок життя. На розшифровку мікрограм пішло п'ятнадцять років праці чотирьох філологів, і роман побачив світ лише 1972 року.