Багато разів Уве Тімм намагався написати про брата, добровольця дивізії СС "Мертва голова". Але щоразу, починаючи читати його щоденник і фронтові листи, він відкладав їх, боячись знайти підтвердження участі рідного брата у звірствах есесівців. Тепер, через багато років після війни, автор занурюється у читання цих матеріалів. І записи дають уявлення про "нормальну жорстокість" - про війну на Східному фронті. Лише одна, остання фраза щоденника дозволяє припустити ознаки прозріння його брата: "На цьому я закінчую свій щоденник, бо вважаю безглуздим вести облік настільки жахливим речам, які іноді відбуваються в житті".