Лі Бо (701–763) — не просто великий китайський поет. Це — культова постать, унікальне явище, яке вже міфологізувалося сучасниками, які називали його Небожителем. Містика, медитативне забуття, осіння печаль, гірке усвідомлення зіпсованості та згубності сучасної поетові цивілізації, що пішла від Чистоти початкового Дао,— ось мотиви віршів, що увійшли до цієї збірки. Написані в різні роки, але переважно в басейні річки Янцзи, насичені духом міфологічної чуської культури, вони можуть викликати інтерес не лише у фахівців, а й у широкого кола любителів як глибокої духовності Сходу, так і задушевності російської поезії, до співзвучності з якою і прагнув перекладач у своїй роботі.