Великого китайського поета Лі Бо (8 століття) прийнято сприймати скоріше як поета громадянських, героїко-романтичних, піднесених тональностей. Однак його «м'яка, ніжна», за визначенням видного вченого 12 століття Чжу Сі, поезія становить не менш значну, хоч і менш вивчену частину спадщини поета. Вона носить свого роду «щоденниковий» характер, виражає насамперед рухи душі поета, і тому набагато суб'єктивніша, особистісніша, індивідуальніша. Світоглядно така поезія тяжіла до даоско-буддійського погляду на світ, що заперечує цивілізацію і оспівує незамутнену Природу як зразок Чистоти зовнішньої та внутрішньої (душевної). Книга складається з двох частин – поетичної та аналітичної. У першій частині вміщено переклади ста з лишком пейзажних віршів, які в основному раніше не перекладалися російською мовою, і прокоментовані з поясненням топо-історичних реалій. , так і дослідникам поезії та Сходу.