У перший день нового року ніхто не вмирає. Це, звичайно, викликає жах серед політиків, релігійних лідерів, похоронників і лікарів. Серед широкої публіки, навпаки, спочатку панує свято — на балконах вивішують прапори, люди танцюють на вулицях. Вони досягли великої мети людства: вічного життя. Потім реальність стає головною: сім’ї залишаються піклуватися про тих, хто вмирає, поліси страхування життя втрачають сенс, а похоронні бюро зводяться до організації поховання домашніх собак, котів, хом’яків і папуг. Смерть сидить у своїй холодній квартирі, де вона живе одна з косою та шафами для документів і розмірковує над своїм експериментом: що, якби більше ніхто ніколи не помер? Що якби вона, смерть з маленькою буквою d, стала людиною й закохалася?