Ось уже тридцять років Еліс Манро називають найкращим у світі автором коротких оповідань, але до російського читача її книги приходять тільки тепер, після того, як письменниця отримала Нобелівську премію з літератури. Критика постійно порівнює Манро з Чеховим, і це порівняння не позбавлене підстав: подібно до російського письменника, вона вміє розповісти історію так, що читачі, навіть належать до зовсім іншої культури, дізнаються в героях самих себе. У своїй новітній збірці «Дорожче самого життя» Манро знову вдихає в героїв справжнє життя з усіма його вадами та нюансами. Найсильніша зброя в арсеналі Манро — вміння співчувати персонажам, і тут вона знову демонструє її в повному обсязі.