Від одного з найвідоміших ізраїльських письменників виходить роман надзвичайної сили про сімейне життя — найбільшу людську драму — і ціну війни. Ора, ізраїльська мати середнього віку, на порозі святкування звільнення свого сина Офера з армійської служби, коли повертається на фронт для великого наступу. У нападі запобіжного горя та магічних думок вона вирушає в похід до Галілеї, не залишаючи жодної інформації для «сповіщувачів», які можуть затьмарити її двері найгіршою з можливих новин. Нещодавно відлучившись від свого чоловіка Ілана, вона тягне за собою незвичайного компаньйона: їхнього колишнього найкращого друга та свого колишнього коханця Аврама, колись геніального художника. Аврам служив в армії разом з Іланом, коли вони були молодими, але їхні життя назавжди змінилися в один вихідний, коли обидва жартома попросили Ору тягнути жереб, хто з них отримає кілька днів відпустки, запропонованих їхнім командиром — випадковий вчинок, який відправив Аврама до Єгипту та війни Судного дня, де його жорстоко катували як військовополоненого. Згодом, фактично відлюдник, він відмовився підтримувати зв’язок із сім’єю і ніколи не зустрічався з хлопчиком. Тепер, коли Ора та Аврам сплять на пагорбах, убрід річок і долин, уникаючи всіх новин з фронту, вона слово за словом дарує йому Офера; вона розповідає повну історію свого материнства, переказ, завдяки якому Офер залишається живим для Ори та читача, і відкриває Авраму людські зв’язки, про які не мріяв у його розбитому світі. Їхня прогулянка має ритм «війни і миру», оскільки їхня розмова ставить найжахливіші випробування війни поруч із радощами й стражданнями виховання дітей. Ніколи ще ми не бачили так чітко реальність і сюрреалістичність повсякденного життя в Ізраїлі, течії амбівалентності щодо війни в одній сім’ї та тягарі, які заново лягають на кожне покоління. Багате уявлення Гроссмана про сім’ю, яка закохана та кризова, робить одну з великі антивоєнні романи нашого часу.