«… Час був ранній, ресторан нещодавно відкрився, і офіціант підійшов швидко. — Хочу риби! - сказала Марина Петрівна. - Риби немає! - відповів офіціант. - Ресторан на річці! - нагадала йому Марина Петрівна. - Що ж, нам самим ловити? - Офіціант був незворушний. - А що є? — спитала Марина Петрівна.— Гуляш з макаронами. Марина Петрівна скривилася:— А ікра є? було, скільки туди належить. Тягніть, будь ласка, штуки три, щоб раз у житті поїсти ікри як слід. — Горілки? - спитав офіціант. - Лимонад! - Хто ж їсть ікру з лимонадом? - Я! – відповіла Марина Петрівна. – Їм ікру та запиваю лимонадом! Це моє право! І ще принесіть тістечко! І тоді за сусіднім столиком зареготав чоловік, якого Марина Петрівна раніше не помітила.  …»