Петро Володимирович Алабін (1824–1896) – російський державний та громадський діяч, військовий письменник та журналіст, дійсний статський радник, почесний громадянин В'ятки, Самари та Софії. Він був учасником і літописцем чотирьох війн свого часу: Угорської кампанії 1849; Дунайської кампанії 1853 року, пройшов усю Кримську війну, брав участь у знаменитому і трагічному Інкерманському побоїщі, яке обернулося для Росії жахливою катастрофою. У 1877-1878 роках Алабін опинився в Болгарії, під час визвольної війни з Туреччиною, де князем Черкаським був поставлений губернатором Софії (першим у її історії після 500-річного турецького ярма). Саме він за великих князів Романових вручав болгарській народній армії Самарський прапор, зшитий черницями Іверського монастиря. Але головною справою його життя стала Самара. Саме за нього вона розцвіла і стала великим волзьким містом – справжнім кордоном Вітчизни. Алабін будував місто буквально своїми руками і був найзнаменитішим міським головою Самари.