У книзі обговорюються долі радянської історичної науки другої половини XX століття. Автор виступає тут у ролі свідка та активного учасника «боїв за історію», що призвели до знищення наукових шкіл. У книзі відтворюється драма ідей, яка одночасно була і драмою людей. Історія вітчизняної історичної думки ще не написана, і книга А.Я.Гуревича — чи не єдине живе свідчення цієї історії.