«Я працював на бійнях, мив посуд; працював на фабриці денного світла; розвішував афіші в нью-йоркських підземках, брав товарні вагони та мив пасажирські поїзди до депо; був складським робітником, експедитором, листоношою, бродягою, служителем автозаправки, відповідав за кокоси на фабриці тортиків, водив вантажівки, був десятником на оптовому книжковому складі, переносив пляшки крові і тиснув гумові шланги в Червоному Хресті; грав у кістки, ставив на коней, був божевільним, дурнем, богом…» - пише про себе Буковські. Що ж, саме таким – цинічним, брутальним, далеким від рафінованої богеми – і представляється більшості читачів той, хто вигадав Генрі Чинаскі, якого традиційно вважають альтер-его автора. Книга «Листи про лист» відкриє вам іншого Буковськи – того, хто написав: «Творіння – наш дар, і ми їм хворі. Воно плескалося у мене в кістках і будило мене вирячитися на стіни о п'ятій годині ранку…» Того, хто був одержимий письменством і, як будь-який письменник, хотів, щоб його почули.