Вибрані вірші зі збірки «Вірші духовні». «Вірші духовні» — парадоксальний коментар до наукових творів С. С. Аверинцева. Тут йдеться у тому, що неминуче залишалося «за дужками» монографії чи статті. Це не поезія вченого, і ніяк не «вчена поезія», а особливий тип і досвід сповідального слова: «Ось я весь…» Сама назва першої поетичної збірки Сергія Аверинцева, до якої увійшли вірші, різні за формою та часом написання, відсилає до традиції фольклорних духовних піснеспівів, які відрізняються винятковою відвертістю та тверезістю переживань sacrum. Однак у дотриманні канонів духовного вірша автор не послідовник, а скоріше учень. Зрештою, саме поняття автор тут не дуже точне; анонімність у разі — над приховуванні імені, а подоланні «поетичної самотності самості», у прагненні відійти від переживання — до події, від факту — до суті, від себе — до Іншого. Серед різноманітності явних та прихованих цитат, контекстів у «Віршах духовних» перед вдумливим читачем постає вся світова культура. Але вона не самоціль, за нею розкривається важливіша реальність, у якій на «немічність без міри» є лише одна відповідь — така ж безмірна та необмежена милість.