У книзі зібрані статті про поезію Вергілія, Єфрема Сиріна, Григора Нарекаці і, Державіна, Жуковського, В'ячеслава Іванова, Мандельштама, Брентано, Честертона, Гессе. у жанровому відношенні не цілком однорідні. Якщо я вважав за можливе поєднати їх разом, то мене спонукала до того властива їм спільна риса — встановлення на портретність. Іноді це портретність у буквальному значенні. В інших випадках портретність захована трохи глибше. Кожна «картинка», на кшталт мозаїки викладена мною зі слів,— лише підступ до предмета, тільки здогад, що стоїть під питанням; і я намагаюся ніколи не забувати про те, що будь-який намір вживати метафори, порівняння та епітети у функції доказових аргументів грішить проти елементарної розумової чесності. Моєю метою було ввести мою суб'єктивність у процес пізнання, але для того, щоб вона в цьому процесі «померла». Не мені судити про те, коли мені це хоч частково вдавалося, а коли рішуче не вдавалося. В одному я впевнений: поети, про яких писав, не були для мене приводом сказати щось із приводу. Вони були для мене — ними самими, тобто чимось незрівнянно цікавішим, ніж усе, що я маю про них сказати.»(Із вступу).