Від автора:

Іван Бунін якось написав жартівливі вірші на випадок із використанням складових рим. Молода російська парижанка, що вже торкалася "парнаського перу", із цікавою безпосередністю запитала поета, чому він не користується тим же прийомом у серйозних віршах - "адже у вас виходить не гірше, ніж у Маяковського". Бунін розлютився і не відповів по суті. Якби Бунін удостоїв відповідь, що цікавила, він, можливо, сказав би наступне: рима кров-любов є жива реальність, мовна даність, скасувати яку мислимо тільки разом з російською мовою; в естетиці бути лівим означає служити миттєвому ("На ринок! Там кричить шлунок..."); справжні вірші волають до високого в людині, і наше століття відразу перестане бути низьким, як тільки ми перестанемо впиватися ницістю; нарешті, для поета немає кращої похвали, ніж почути, що він відстав від часу: адже це означає, що він протистоїть часу, тобто здійснює найпотаємніше призначення мистецтва. поезійновизни. Боюся, їм нема чого перевертати цю сторінку.