Луї-Фердинанд Селін (1894-1961) – класик літератури XX століття, письменник з трагічною долею, що має репутацію людиноненависника, анархіста, циніка та крайнього індивідуаліста. Автор скандально знаменитих романів «Подорож на край ночі» (1932), «Смерть у кредит» (1936) та інших, а також не менш скандальних расистських та антисемітських памфлетів. Звинувачений у співпраці з німецькою окупаційною владою у роки Другої Світової війни Селін змушений був тікати до Німеччини, а потім – до Данії, де проводить кілька повоєнних років: спочатку у в'язниці, а потім у засланні… Події цього періоду знайшли своє відображення у трилогії: « Із замку в замок» (1957), «Північ»(1960) та «Рігодон»(1969).

Роман «З замку в замок» можна було б озаглавити «Край ночі». Замки, про які говорить Селін, насправді є дивними, кошмарними привидами, ім'я яким Війна, Ненависть, Злидні. Три рази Селін виявляється мешканцем замку: у Зігмарингені в компанії маршала Петена та його міністрів, у Данії, де він протягом 18 місяців перебуває у в'язниці, потім ще кілька років на зруйнованій фермі, і, нарешті, у Медоні, де він практикує як лікар, і де всю його клієнтуру складають кілька таких же жебраків, як він сам, пацієнтів. Не стільки роман, скільки сповідь, бо об'єктивність Селіну не властива. З неповторним гумором він описує божевільних німців, яким на голову обрушується вся Європа, міністрів Віші без міністерств і самого маршала напередодні суду. Це погляд на війну з іншого боку, погляд, що належить геніальному письменнику, наділеному разючою здатністю бачити те, що може бути назване «виворотом життя».

Переклад має докладні примітки та коментарі.