«Великі художники» - збори про видатних майстрів живопису. Книжкова серія містить понад 50 ілюстрацій, «витончено написану» біографію художника та історію створення картин. Альбом присвячений творчості Сезанна.

Французький художник Поль Сезанн (1839-1906) є одним із найяскравіших представників постімпресіонізму. Він був не лише великим майстром композиції, а й великим колористом, який можна порівняти з Тіціаном і Рубенсом. У натюрмортах, пейзажах, портретах Сезанн прагнув виявити з допомогою градацій чистого кольору, стійких композиційних побудов незмінні якості предметного світу, його пластичне багатство, велич природи та органічне єдність її форм. Його зрілі твори справили незворотний вплив на формування художнього бачення у сучасній живопису. Наступні покоління беззастережно визнали, що Сезанн відкрив дорогу у світ сучасного мистецтва. У своїх натюрмортах, пейзажах, портретах Сезанн прагнув передати за допомогою градацій чистого кольору стійкі, незмінні риси предметного світу та його пластичне багатство, велич природи та органічну єдність її форм. Його мало займали динаміка навколишнього середовища та мінливість кольору в атмосфері. Свій творчий принцип, вироблений ним у другій половині 1870-х років, він назвав «втіленням», реалізацією. Просторові плани мало цікавлять Сезанна, він стягує все зображення в єдине мальовниче поле, отже окремі перспективні зони хіба що напливають друг на друга, зливаються. Часом він використовує прийоми зворотної та сферичної перспективи. Абсолютно прямі лінії рідкісні його картинах: вони згинаються, то похилі. Захоплюючись дедалі більше акварельною живописом, він переносить окремі її прийоми й у техніку олійного живопису, пише на білих, спеціально негрунтованих полотнах, барвистий шар стає в нього дедалі полегшеним, хіба що світиться зсередини. Фарби Сезанна - це градації трьох основних кольорів (зеленого, блакитного та охристого) і, звичайно, білого. На відміну від імпресіоністів, які любили зображати прогулянки та пікніки на природі, у Сезанна ніколи в ландшафтах не видно людей. Його численні пейзажі пустельні, більше, у жовто-охристих кристалах будинків ніби не мається на увазі життя: це якісь саркофаги духу серед пишної південної рослинності. Природа виступає як така, як могутня і повна прихованої енергії сила. Творчість періоду 1860-х років має яскраво виражений романтичний характер: сцени насильства («Убивство»), натюрморти («Натюрморт з черепом та свічником»), еротичні видіння («Оргія»). Серед значних робіт раннього періоду – «Портрет батька», «Дівчина у піаніно». У 1870-х роках починається серія автопортретів. Від "Автопортрета у кашкеті" з його деякою "дикуватістю" він переходить до створення узагальнених образів ("Автопортрет"). На рубежі 1880-90 років Сезан все більше захоплюється т. зв. фігурними жанрами («П'єро та Арлекін», «Гравці у карти»). Багато полотен пізнього Сезанна залишилися незакінченими, в т. ч. і його підсумкова композиція «Великі купальниці», покликана завершити великий цикл і ритмічно вивірена. Сезанн писав свої оголені натури з уяви, постаті його часто деформовані, експресивні, поставлені у надумані пози та групи.