Шкільне знання зводить термін «бароко» до образу «перлини неправильної форми». Цей образ пов'язаний із загальним емоційним тлом епохи: почуттям внутрішньої напруги «між полум'яною пристрастю і жорстким, холодним контролем», що прагнуть прорватися назовні. Чому Шекспір і Джон Донн говорили про руйнування всіх зв'язків, а молодший сучасник Атаназіус Кірхер малював вибухонебезпечну земну кулю, пронизану струмами внутрішнього вогню? Як це співвідноситься з формулою самовідчуття ХХ?століття? Як бароко і притаманні йому збитий масштаб предметів, механістичність, поєднання непоєднуваного, вторгнення фантастики в реальність співвідносяться з сучасною культурою? У своїй книзі Владислав Дегтярьов розглядає культуру бароко як паралель і альтернативу футуристичному XX віку і показує, як різні барочні інтуїції залишаються сучасними. Владислав Дегтярьов – викладач РХДА, автор книги «Минуле як галузь творчості» (М.: НЛО, 2018).