Упродовж усієї видатної літературної кар’єри Паскаля Кіньяра музика постійно була одержимістю. Як музикант він організував Міжнародний фестиваль барокової опери та театру у Версалі на початку 1990-х років, і таким чином зіграв важливу роль у повторному відкритті забутої класичної музики. Але в 1994 році він раптово відмовився від будь-якої музичної діяльності. «Ненависть до музики» — це майстерне дослідження Кіньяром сили музики та того, що історія розкриває про небезпеки, які вона становить. Від доісторичних співів до складних сучасних композицій, Кіньяр розмірковує про музику всіх видів і епох. Він спирається на величезні культурні знання — Біблію, грецьку міфологію, ранню сучасну історію, сучасну філософію, Голокост тощо — щоб розробити десять доступних трактатів про музику. У кожному з цих маленьких шедеврів автор розкриває потенціал музики маніпулювати, гіпнотизувати, одомашнювати. Особливо тривожним є його дослідження ролі музики в концентраційних таборах нацистської Німеччини. Провокаційна книга Кіньяра набуває особливої актуальності сьогодні, коли ми опиняємося в оточенні музики, як ніколи в історії.