Павло Хюлле (р. 1957) – один із найкращих письменників сучасної Польщі, лауреат безлічі літературних премій. Народився у Гданську, там же закінчив університет за спеціальністю «польська філологія», викладав, працював журналістом. Обіймав посаду секретаря прес-бюро незалежної профспілки «Солідарність», директора телецентру Гданська, в даний час веде регулярну колонку в «Газеті Виборча». Пише мало (за двадцять років – три романи і три збірки оповідань), але кожна його книга ставала справжньою літературною подією. перекладав Майкл Кандель, постійний перекладач Ст. Лема) та екранізований Войцехом Марчевським у 2001 році. Ця магіко-реалістична історія, як і більшість його творів, побудована навколо теми пошуку, з детективними елементами, проте розгадка, при всій своїй здається близькості, нав'язливо маячить за межами досяжного, ілюструючи тезу про принципову непізнаваність світу, а найбуденніші події відіграють роль глибоких символів.Стилістично і тематично відштовхуючись від творчості Гюнтера Грасса, Хюлле вибудовує оповідання навколо фігури підлітка Вайзера Давидека, який має мало не магічні здібності і загадково зникає влітку 1957 року під Гданськом. Причому оповідачем виступає один із свідків цього зникнення, який намагається осмислити те, що бачив на власні очі, і веде своє розслідування протягом двадцяти років...