Студент крутить педалі старого велосипеда «Україна» між страйкуючими фабриками, доставляючи бюлетені, у бурхливі перші дні руху «Солідарності»… Пастух непомічений спостерігає, як дивна постать висаджується з піратського корабля, що стоїть на якорі в бухті внизу, щоб поховати скриня на пляжі, яка згодом виявляється порожньою… В’язень у берберській темниці розповідає історію свого життя – невдалу гонитву за найпершою у світі мовою – шкрябаючи на піску на підлозі своєї камери… Персонажі захоплюючих історій Павла Гуелле опиняються самі , охоче чи ні, в основі епічних оповідань; легенди та історії, що виходять далеко за межі їхнього власного життя. На тлі балтійського узбережжя міфологія та метеорологія змішуються з невблаганною хвилею політичних змін: кашубський фольклор, китайський містицизм і середньовічна наука стикаються з війною в Чечні 9-11 років і боротьбою за незалежність Польщі. У центрі до Уелле образи — це бачення біженця – будь то чеченська жінка, яка несе свою новонароджену дитину через польський кордон (її обличчя прикрашене на кожному екрані телевізора), той, хто пережив ГУЛАГ, знову з’являється на порозі своїх друзів через роки після того, як його вважали мертвим або незнайомець, який подружився з єдиним жителем примарного менонітського села в останні дні Другої світової війни. Здається, кожен біженець має підказку, або володіє чи шукає якийсь таємничий текст чи книгу, знаючи, що лише вона – як китайська «Книга змін» – може розшифрувати їхню історію. Що ми будемо робити з цим текстом, цією підказкою, як каже Уелле, залежить від нас. Номінант на премію Independent Foreign Fiction Prize для Longlist (2013)