Роман присвячений життю художньої інтелігенції з Росії в метушні ізраїльської дійсності. Сюжет будується як ланцюг зустрічей героїв із загадками чужих доль. Можна подумати, що навколо героїв роману постійно завихрюється простір, залучаючи їх до надзвичайних пригод. Кожен черговий характер виникає перед ними немов кадр з кінофільму на екрані, що рухається, причому до початку фільму вони запізнилися, а кінець спливає повз них до того, як вони встигають його доглянути. Відпливає і забирає з собою свою таємницю. Нова проза про Лоліта — інша, не набоківська. Ніна Воронель дивиться на драматургію нерівних стосунків зрілого чоловіка та дівчинки-підлітка очима німфетки, залученої до круговерті дорослих колізій. Цей хід визначає повітря оповіді, повної розкутості, гри, посмішки, теплоти. У тому числі й небезпечної літературної гри: набоківський роман постійно у воронелівському романі є. Небезпечний, бо, мабуть, зіграй із Набоковим — жодних шансів на виграш. Цей обіграє когось хочеш. Втім, Ніна Воронель якось керується. Її роман – жіночий, авантюрний, карнавальний.