До імператора Кансі приїжджають Антіохійський патріарх і єпископ Китаю, обидва вони проголошують волю Ватикану і повідомляють Кансі, що той програв позов, вчинений йому ще 60 років тому. Про що він, щоправда, нічого не знав. Він і всі китайці, на думку Ватикану, повинні розпочати свій перехід у християнство, інакше Кансі загрожує відлучення. Саме на цих, історико-філософських розмовах християн та китайського імператора з сином і будується вся п'єса. Саме ж незвичне для нас те, що стикаються два абсолютно різні світи. Китайський Імператор слабо розуміє, що від нього хоче єпископ Китаю, з яким він ледве знайомий. Для китайців їхня віра природна і шляхетна, вимоги ж християн дивні, так само, як безглуздо виглядає загроза відлучення Китайського імператора від церкви, що, на думку кліриків, є страшною карою. Саме на цьому діалозі двох культур, однієї самодостатньої, що знаходиться на своєму місці і другої, активної, яка намагається першу підкорити, і побудований конфлікт п'єси. Петро Хакс – німецький драматург, поет та есеїст. У 60-ті роки став засновником соціалістичного класицизму і вважався одним із найзначніших драматургів НДР. Тривалий час Хакс був єдиним сучасним письменником, чиї твори ставилися на театральних підмостках як НДР, а й ФРН. Всесвітню популярність Хаксу принесла його п'єса «Розмова у сімействі Штейн про відсутнього пана фон Гете». Переклад: Елла Венгерова