«…Ігор витяг з шафи пачку цигарок, прочинив кватирку і не поспішаючи закурив. Тимофєєв, звісно, придурок. Але якщо математики змогли довести можливість подорожі в часі, то чому б Тимофєєву не довести математичними методами існування якогось нещасного кристала, що впав із космосу? – І де ж цей твій Храм Ханумана? – поцікавився Ігор. – На дні Шайтан-озера, округливши очі, прошепотів Тимофєєв. – Кумедно? – Кумедно, – погодився Ігор. - Так безглуздо, що навіть віриться. І глибоко? – За моїми розрахунками, Храм треба шукати у північній частині озера. Там, де глибина сягає дев'яноста метрів. — Загалом дістати кристал немає жодної можливості. Я правильно здогадався? - Ні, можливість є, - не погодився Тимофєєв. – І я знаю таку людину, яка зможе це зробити. …»