Зараз про це мало хто пам'ятає, але ще якихось 30 років тому фантастику читали усі – від піонерів до пенсіонерів. І зовсім не тому, що автори звали до технічних вишів чи до зірок. Читачі завжди любили цікаві історії про звичайних людей у незвичайних обставинах. Микола Горнов, омський журналіст та письменник, – один із небагатьох, хто це пам'ятає. І досі не поділяє фантастики та літератури. Написані за останні п'ять років тексти, що склали його третю книгу, у сьогоднішньому розумінні важко назвати фантастикою. Скоріше це просто цікаві історії, в яких ми бачимо життя у всьому його фантастичному різноманітті. Він пише про те, що з нами відбувається сьогодні і цілком можливо відбудеться завтра. Якщо ми не спробуємо змінити своє життя, звичайно…«Пишу цей лист вам, оскільки з так званими науковими журналами мені не по дорозі, всі вони вимагають грошей за публікації, а вартість однієї статті, якщо ви не знали, від десяти до п'ятдесяти тисяч. рублів залежно статусу журналу. Ви, наскільки я розумію, з авторів нічого не потребуєте і навіть навпаки – сплачуєте їм гонорар. І ваші принципи мені подобаються. Тим більше, що моя гіпотеза настільки важлива для Людства, що я зобов'язаний донести її будь-яким способом. Хоча б і через інтернет-журнал аматорів наукової фантастики. Сподіваюся, що мій нерозбірливий почерк не стане для цього непереборною перешкодою. Жарт…»