Зараз про це мало хто пам'ятає, але ще якихось 30 років тому фантастику читали усі – від піонерів до пенсіонерів. І зовсім не тому, що автори звали до технічних вишів чи до зірок. Читачі завжди любили цікаві історії про звичайних людей у незвичайних обставинах. Микола Горнов, омський журналіст та письменник, – один із небагатьох, хто це пам'ятає. І досі не поділяє фантастики та літератури. Написані за останні п'ять років тексти, що склали його третю книгу, у сьогоднішньому розумінні важко назвати фантастикою. Скоріше це просто цікаві історії, в яких ми бачимо життя у всьому його фантастичному різноманітті. Він пише про те, що з нами відбувається сьогодні і цілком можливо відбудеться завтра. Якщо ми не спробуємо змінити своє життя, звичайно… «Поперек паркування, підскакуючи на «лежачих поліцейських», промчав на всіх парах подовжений «Соболь» з посиленою підвіскою, розширеною колісною базою, широкою білою смугою на дутих синіх боках і рельєфним логотипом у вигляді дрібного гризун, стилізований під сумку листоноші. Минулого року Служба техпідтримки отримала п'ять таких машин. Не дати не взяти – кур'єрська доставка. Навряд чи комусь спаде на думку, що замість акуратних синіх посилочок у непримітному поштовому фургоні ховається, скрючившись, напіввзвод бійців із загону спеціальних операцій «Клин»…»