Артанія розорена війною і переворотом. Залишки добробуту розкрадені, назріває голод. Уряду, щоб утриматися при владі, треба знайти нового ворога, і ельфи на цю роль уже не підходять. Що ж, святе місце порожнім не буває. Дуже вдало на покинутих землях влаштувалося якесь збіговисько біженців та інородців – чим не ворог? Так легко звинуватити «злочинців» у всіх бідах! Натякнути ще, що вони там від ненажерливості лопаються – от і готове втілення вселенського зла. Люди прагнуть іти війною на колишніх співвітчизників, цілком упевнені у справедливості та праведності цієї війни. Ерік з друзями, які волею долі опинилися на чолі цієї громади, розуміють – у протистоянні програють обидві сторони. Але тікати – нікуди, а отже, війні треба запобігти. Здавалося б, що можуть зробити два колишні злодії і лікар-недоучка, який навіть не пам'ятає імені своєї матері? Невідомо. Але для того, щоб не допустити нової війни, Ерік готовий навиворіт вивернутись.