Колишній військовий фотограф, відійшовши від світу, сидить у вежі і пише фреску – свою найважливішу, абсолютну, фінальну роботу, повну болю, крові та війни. Нинішній військовий тележурналіст та його оператор на Балканах чатують на вибух мосту. До фотографа приходить той, чиє життя полетіло під укіс через одного-єдиного фотокадра, і серед обережних розмов про світове мистецтво, що маскують горе втрати, і спрагу помсти, і любов, і розпач, і ганебні секрети, в обох відкриваються очі. Міст поки що цілий, але вибух станеться ось-ось, і журналісти знімуть його, якщо встигнуть, якщо залишаться живими на цій території команчів, де «інстинкт підказує військовому репортеру, що треба гальмувати і повертати назад… де дороги безлюдні, а будинки перетворилися на обгорілі. руїни; де здається, що ось-ось настане сутінки... Де ти не бачиш снайперських гвинтівок, але вони бачать тебе»... , кров, страх і горе війни в Боснії і всіх інших воєн очима людей, чия робота – дивитися і показувати іншим те, що побачили. романів, перекладених на сорок мов, творець циклу про капітана Дієго Алатріста, володар найпрестижніших літературних нагород. Йому є що розповісти про війну – він там був і не раз. «На будь-якій війні, – каже він, – відбувається те саме: десь нещасні, напівмертві від страху люди у військовій формі різних формувань стріляють один в одного, сидячи в окопах, перемазані глиною, а якийсь виродок у затишному кабінеті з кондиціонером, покурюючи сигару, далеко від лінії фронту займається розробкою дизайну прапорів, створенням національних гімнів та встановленням пам'ятників невідомому солдатові, заробляючи таким чином на всій цій крові та лайні». На війні неможливо бути романтиком. На війні неможливо бути об'єктивним. На війні неможливо не зрозуміти, що війни бути не повинно. «Баталіст» і «Територія команчів» мають великі коментарі. «Територія команчів» публікується у новому перекладі.