Ще за життя Керуака проголосили «королем бітників», але він незмінно відмовлявся від цього титулу. Вся його творчість, яка стала каталізатором контркультури, пронизана бажанням вирватися на свободу з суспільних шаблонів, знайти в житті сенс. Пошуки ці призводили до того, що він то відчував свій організм і психіку на знос, то приймався освоювати духовні вчення, в першу чергу буддизм, то подорожував країною та світом. , – це остання книга, опублікована Керуаком за життя, і свого роду наріжний камінь усієї «Саги про Дулуозу» – автобіографічного епосу, що розтягнувся на багато романів та десятиліть. Керуак відправляє своє молоде альтер его в мандрівку від футбольних полів провінційного містечка Нової Англії до аудиторій Колумбійського університету, від холодних вод Північної Атлантики, що кишать німецькими підводними човнами, до барів Нью-Йорка, де збираються молоді поети та письменники, майбутні зірки біт-покоління…