Джек Керуак (Жан-Луї Лебрі де Керуак, 1922–1969) — письменник-епоха, письменник-парадокс, що посіяв вітер і не встиг толком дізнатися, що потис бурю, яка не вщухла і в наші часи. Виходець із збіднілої родини французьких аристократів, він став голосом протестуючої американської молоді та познайомив молодих американських інтелектуалів із буддизмом. Про що б не писав Джек-бунтар, він завжди розповідав — захоплено і пристрасно — про себе та своє покоління. Поколінні, яке шукало можливості будь-якими способами вирватися зі звичного, обивательського, затишного буття у світ абсолютної і, як наслідок, недосяжної свободи. І в цьому контексті вже не так важливо, про що він розповідатиме цього разу — історію своїх непростих стосунків із «нічним метеликом» із Мехіко чи про подорож із Парижа до Бретані, бо все це — хроніка (або, якщо завгодно, літопис) ) покоління битників. Блискучих невдах, які кинули виклик силам, які неможливо перемогти, — і, звичайно ж, програли, проте програли настільки талановито і яскраво, що така поразка варта іншої перемоги.