Дочка Фортуни – широкий портрет ери, оповідання, багате характерними персонажами, історією, насильством та співчуттям. Еліза повстає проти відсталості патріархату (громади) і розуміє, що має поставити собі нову мету.  Альєнде плавно розширює географічні межі свого твору, принагідно перетворюючи останнє на історичний роман, і зацікавлює читача одразу чотирма культурами: англійською, чилійською, китайською та американською, на тлі якої в Каліфорнії відбувається золота лихоманка 1849 року. Сирота виховується у Вальпараїсо, чилійському місті, що дотримується характерних вікторіанської доби норм незаміжньою жінкою та її суворим братом. Життєрадісна молода Еліза Соммерс слідує за своїм коханим до Каліфорнії у розпал золотої лихоманки 1849 року. Потрапивши в безладне життя людей, що недавно прибули сюди, остаточно збожеволіли на грунті золота, Еліза все глибше проникає в суспільство холостяків і повій не без допомоги свого хорошого друга і рятівника, китайського доктора Тао Чьєна. Каліфорнія дає можливість молодій чилійці розпочати нове, вільне і незалежне життя, і його пошук свого невловимого коханого поступово перетворюється на подорож дещо іншого плану. До того моменту, як вона нарешті чує новини про молодого чоловіка, Еліза повинна вирішити, хто ж із них і є її справжнє кохання.  В Елізі Альєнде створила одну зі своїх найпривабливіших героїнь, заповзятлива, і дуже нетрадиційна молода жінка з незалежною вдачею, яка має хоробрість, щоб знову знайти себе і створити свою долю в новій країні. Правду кажучи, твір Альєнде – роман змін, які внутрішньо перетворюють його героїв.