Середина літа 1988 року Ніщо на початку цього дивовижного недільного дня, за улюбленим висловом пишучої братії всіх століть, не віщувало грози. Перед їхнім поглядом сильним потоком несла свої води велика річка, оспівана багатьма поколіннями поетів. Розливалася вона тут на кілометри, особливої ширини досягаючи навесні, у повінь, коли навіть у ясну погоду важко розгледіти протилежний берег. Білий теплохід, що здавався звідси іграшковим, обмінявшись гудками із зустрічним суховантажем, безтурботно ковзав униз за течією. Легкий річковий вітерець доносив до Крутого Яру ледь чутну ліричну мелодію, під яку на верхній палубі теплохода в повільному танці насолоджувалися життям кілька парачок святково одягнених пасажирів.