Маленька історія-картинка з російського життя, яка могла статися за будь-яких часів у будь-якому куточку країни. Безмежна (у одвічному знову ж таки, а не в сучасно-кримінальному контексті) простецька доброта, безкорислива до наївності гостинність звичайного російського сільського мужика, нерозбещена побутовою розкішшю, «устрицями та шампанськими ресторанними», а ще й (чого гріха таїти) «благовірного» свого – чоловічою ласкою працьовита і хлібосольна господиня – його типово російська красуня дружина… І – яка внутрішня людська гідність! Нероняне попри все. Яка реакція на не зовсім, м'яко кажучи, гарну поведінку випадкового молодого «міського» гостя, якого дали притулок і обходили як рідного! Ні, не злий і не злодійкуватий був чоловік цей «конторський» хлопчина. Просто у певні життєві моменти нутро кожної людини показує себе в істинному світлі всупереч її волі. Може, тому й пробачили?