Колись вони були молоді, сповнені грандіозних ідей, і сенс життя було видно в очищенні людства від скверни у вогні революції... Але зло невразливе, якщо перебуває в надійному притулку — у людській свідомості, у душі. І сума нещасть не зменшиться, поки воно мешкає там. Без революції у внутрішньому світі, скільки завгодно довгою, всі гігантські плани не мають жодного сенсу. Автор роману надає героїні зрозуміти це тоді, коли її всесвіт звузився до стін палати будинку для людей похилого віку.