«Закінчивши черговий розділ «Мрійника», я читав її вголос моїм дітям. Домовленість була простою: вони вислуховували свіжу частину… а я вислуховував корисні редакторські зауваження. <…> Нам подобається в дитячих книгах те, що вони приносять радість нашим дітям, і тут замішана не так література, як любов. Ще на початку роботи над «Мрійником» і читання його вголос я подумав, що, можливо, варто забути про нашу могутню традицію дитячої літератури та написати книгу для дорослих про дитину мовою, яка зрозуміла б дітям. У вік Хемінгуея і Кальвіно проста проза не повинна відвернути досвідченого читача. Я сподівався, що предмет її – сама уява – має пряме відношення до кожного, хто бере в руки книгу», – говорить Мак'юен про «Мрійник». категорії «переклад» (присудженого саме що за «Амстердам» того ж Мак'юена).