«…Посеред кімнати стояв хлопчик років п'яти-шості, блідий від холоду, з переляканими зацькованими очима. Він був одягнений у добротну кролячу шубку з теплим башликом і маленькі валянки з калошами. Декілька розшукових агентів стовпилися довкола і намагалися розговорити малюка, але той косився на двері і мовчав. Олексій простяг хлопцеві склянку гарячого чаю в підскляннику. – На, випий! Адже замерз… Але той відбіг у кут і став там, готовий будь-якої миті заревіти…»