«Дивимось на чужі страждання» (2003) – остання з опублікованих за життя книг Сьюзен Сонтаг. У ній критик звертається до своєї гучної роботи «Про фотографію» (1977), дописуючи, майже через тридцять років, свого роду післямова до роздумів про природу фотографічного зображення. Цього разу у центрі уваги – військова фотографія, документальні та постановочні знімки чужих страждань, їх зміст та призначення.