Антологія максимально повно представляє Костянтина Бальмонта (1867–1942) як перекладача франкомовної поезії (А. де Мюссе, Ш. Бодлер, Сюллі-Прюдом, Ж. М. де Ередіа, Ш. Ван Лерберг). У другий розділ увійшли переклади віршів К.Д. Бальмонта, що належать французьким поетам - його сучасникам. Книгу відкриває есе М. Цвєтаєвої «Слово про Бальмонт». «Дати в перекладі художню рівноцінність — завдання нездійсненне ніколи. Твір мистецтва, по суті своїй, одиничний і єдиний у своєму образі. Можна лише дати щось наближене більше чи менше. Іноді даєш точний переклад, але душа зникає, іноді даєш вільний переклад, але душа залишається. Іноді переклад буває точним, і душа залишається в ньому. Але, говорячи взагалі, поетичний переклад є лише відгук, відгук, відлуння, відбиток. Як правило, відлуння бідніше звуку, відлуння відтворює лише голос, що частково пробудив його, але іноді, в горах, в печерах, в склепінчастих замках, луна, виникнувши, проспіває твій вигук семиразово, в сім разів відгук буває прекрасніше і сильніше звуку. Так іноді буває, але дуже рідко, і з поетичними перекладами. І відображення є лише невиразне відображення особи. Але при високих якостях дзеркала, при знаходженні вдалих умов його становища та освітлення, гарне обличчя в дзеркалі буває красивішим і променистішим у своєму відбитому існуванні. Відлуння у лісі — одне з найкращих чарів» К. Д. Бальмонт