Кейт Аткінсон пролунала вже своїм дебютним романом, який отримав престижну Вітбредівську премію, обійшовши багатьох іменитих кандидатів — наприклад, Салмана Рушді з його «Прощальним зітханням мавра». Однак справжня слава прийшла до неї з публікацією «Злочинів минулого» — першої книги з циклу про кембриджський приватний детектив Джексона Броуді. Роман викликав бурю захоплення і в критиків, і в колег по цеху, і в широкого читача, одним із найзапекліших пропагандистів творчості Аткінсон став сам Стівен Кінг. За «Злочинами минулого» відбувся «Поворот на краще», який не менш поліфонічний і викликав не менш захоплену реакцію. Цього разу дія відбувається не в університетському Кембриджі, а в шотландській столиці, яка затоплена туристами під час знаменитого щорічного Единбурзького фестивалю мистецтв. Знову Джексон Броуді виявляється свідком, або другорядним персонажем, або навіть героєм ряду, здавалося б, нічим не пов'язаних епізодів: синя "хонда" в'їжджає на людній вулиці в зад "пежо", і водій "хонди" раптом накидається на водія "пежо" з бейсбольною битою, при всьому чесному народі; видний бізнесмен, під якого вже на повну копає відділ економічних злочинів, потрапляє до лікарні з інфарктом за дуже компрометуючих обставин; відплив залишає на березі тіло дівчини з сережками-хрестиками, але приплив знову відносить його в море, незважаючи на всі старання Джексона Броуді, що випадково опинився поруч. Місцева поліція бачить у ньому в кращому разі брехуна, а то й підозрюваного, але Джексона куди більше хвилює інше: чому Джулія, яка репетирує головну роль у п'єсі «Пошуки екватора в Гренландії», не відповідає на його дзвінки?..