Мартина Хайдеггера (1889–1976) іноді називають найбільшим європейським філософом після Платона, що говорить не тільки про глибину його дихання, а й про неухильне протягом життя повернення до «цілісного» мислення, що на загальнодоступному рівні сприймається як свого роду філософське зрощення. методу з поетичним. І справді, тексти пізнього Хайдеггера дедалі більше стають наче пронизаними мелодикою та ритмами поетичного «волхвування». Знову і знову його увагу привертають поети з бездоганним почуттям сакральної основи буття, особливо Гельдерін, Рільке, Тракль. Тексти про поетів філософ називає так: «це довірча бесіда мислення з поезією, і саме тому, що їм обом властиво виключно-особлива, хоча при цьому і різна, взаємодія з мовою. Бесіда (з-говор) мислення з поезією відбувається для того, щоб виявити істоту мови, щоб смертні знову вчилися проживати в мові». У форматі a4.pdf збережено видавничий макет.