Наліт на Перл-Харбор, Битва за Мідвей… Усіх цих значних і дорогих серцю будь-якої російської історичних подій так і не сталося. Натомість японці перестали страждати фігней і розпочали планомірну кампанію з ізоляції Австралії та захоплення південного заходу Тихого океану. Та так, що заперечити особливо й нема чого. Мало того, «французький лінійний крейсер «Страсбург», який влаштував епічний погром на Середземному морі і здався британцям у Гібралтару, безвісти зник на підході до острова Святої Єлени, де мав бути інтернований. І не затонув, а просто зник… Щоб лише за добу бути виявленим біля берегів Австралії! Та й якось взагалі ніхто не чув, щоб на «Страсбурзі» були зенітні та протикорабельні ракети… Адмірал Джон Тові, який зумів поспілкуватися з адміралом із загадкового корабля, і зрозуміти, що це якісь дивні, але все ж таки російські, їде до Алану Т'юрінгу, який явно щось знає, але, судячи з усього, боїться бути відправленим у дурню… А тим часом атомний ракетний крейсер «Кіров» продовжує свою пригорелу одіссею за часами Другої Світової війни та постапакаліптичному майбутньому, влаштованому кривими руками його безстрашного , особливо колишнього менеджера «Газпрому» капітана Карпова. Тим часом штурман Федоров вперше зауважує, що переміщення корабля в часі відбуваються рівно через дванадцять днів, а отже, справа не в тому, що російські ядерні боєголовки вибухають від удару кувалдою. Але в чому? Та чорт його знає. Ясно інше: під кінець 12 дня корабель наближається до Дарвіна, на який у 1942 якраз націлилися японці… А отже, в тіні розлогої журавлини незабаром заколоситься сакура! Пригоди веселих росіян у просторі та часі продовжуються.