Луї-Фердинанд Селін (1894–1961) – найскандальніший, найсуперечливіший, найнещасніший та найталановитіший французький письменник XX століття. Все життя він прагнув вирватися зі злиднів - і все життя працював, як проклятий, за гроші. Намагався розштовхати одурманений алкоголем і обдурений правителями народ – а у відповідь отримував ненависть. Вказував на справжніх призвідників кровопролитних воєн – а його таврували як нациста та антисеміту. Будучи за освітою лікарем – сам серйозно хворів через отримане на війні поранення та тягар тюремного ув'язнення. Пристрасно любив Францію – а довелося бути вигнанцем у Данію. Одні звеличували його як генія, інші скидали як амбітну нікчемність. «Селін залишається найбільшим із сучасних французьких романістів… з могутнім ліричним даром», - стверджував драматург Марсель Еме. «Відраза до Селіна виникла в мене майже відразу… Терпіти не можу літературу, яка б'є на ефект, бо вона хоче до наклепів і копання в бруді, бо волає до найнижчого в людині», – заперечував нобелівський лауреат Альбер Камю. Сам же себе Селін називав себе. «Мандарином безчестя» і «лицарем Апокаліпсису». Одна з найбільш шокуючих його книг - «Смерть у кредит» (1936). У ній письменник, не соромлячись у висловлюваннях, жорстко і надривно описав усі потворності життя паризького дна, які він спостерігав у юності. Читаючи про войовничий аморалізм, ви всіма порами відчуєте гидоту навколишнього оточення з її безпросвітною безвихіддю та брехнею. Проте роман викликає неоднозначні емоції. З одного боку картини абсурду та несправедливості пробуджують почуття обурення та протесту. А з іншого – дивує якесь майже мазохістське захоплення автора хаосом. Але в цьому і є весь Селін, твори якого досі викликають запеклі суперечки та різноголоску думок.