Легендарний роман майстра магічного реалізму, гідного продовжувача традицій як свого знаменитого однофамільця, так і Річарда Баха; втім, Керролл не любить, коли його порівнюють з Воннегутом або Дугласом Адамсом, віддаючи перевагу порівнянню з Гессе, Маркесом та іншими, за його висловом, авторами «казок для дорослих». Познайомтеся з Каллсн Джеймс. Вона живе на Манхеттені, любить свого чоловіка та доньку. Її сни продиктовані її життям — але з якогось моменту саме життя починає диктуватися снами. Це книга, від якої в буквальному розумінні неможливо відірватися. «Кістки Місяця» обволікають вас, ніби м'яка перина після трудового дня, і ви, заколисаний, раптом розумієте, що не в силах і пальцем ворухнути: з матраца виросли залізні щелепи і починають стулятися. Стівен Кінг Почасти роман Керролла схожий на твори Стівена Кінга, але без похмурої психоделики автора «Темної вежі». Відмінне читання, дотепне, легке, придатне і для метро, і тихого домашнього вечора. Рекомендується всім, хто не загруз у безнадійному снобізмі. «Іноземець»

Краса роману полягає не стільки навіть у фентезійній його частині... а в описі радостей нормальної, самої що не є посюбічної дійсності. Рідко кому з сучасних авторів вдається описати по-справжньому здорового, симпатичного, врівноваженого індивідуума, а Джонатана Керролла це вийшло. Такий чоловік героїні. Їхня перша ніч, їхнє життя в Італії, їхні поїздки до батьків, сніданки на маленькій кухні — все дихає життям. Джонатану Керроллу вдалося конвертувати щедрість життя на щедрість тексту. Містику можна розглядати як приправу до цієї страви з простого натурального продукту. Кінг. «Кістки Місяця» читаються на одному диханні, тоді як для подолання багатотомних пригод героїв Кінга потрібна завзятість незвичайна. Але головне в іншому — Керролл не став розсмоктувати, він відтиснув воду і шлях до Темної Башти, що залишився, і її володаря вмістив на 280 сторінках. Це тішить невимовно... Сергій Красіков («Гудзички»)