Численними і часом важковловимими нитками була пов'язана творчість Лермонтова зі спадщиною Пушкіна. Свого часу зв'язки ці визначалися одним словом: «вплив». Від цього поняття відмовилися вже давно, бо діапазон зв'язків виявлявся дуже широким: від прямого учнівства, цитат, наслідувань у ранні роки до своєрідних творчих змагань у зрілий період; змагань іноді навіть неусвідомлених, коли молодший поет звертається до вже розроблених старших поетичних мотивів і тем, даючи їм власне, оригінальне трактування. Ці випадки творчих дотиків, можливо, найцікавіші, але й важкі вивчення. Вустами Лермонтова говорила нова літературна епоха, яка то засвоювала, то переоцінювала спадщину вчителів. Взяте з цієї спадщини належало їй за правом завоювання — але водночас належало і традиції. Тому-то, стежачи за тим, як Лермонтов, вже зрілий майстер, розвиває і видозмінює Пушкіна, ми вивчаємо не тільки Лермонтова, а й Пушкіна, бо око великого художника здатне вловити у своїх попередниках те, що недоступне для ока звичайного читача і дослідника. /p>