Дмитро Сергійович Лихачов – видатний учений XX століття. Його творча спадщина надзвичайно широка і різноманітна, її дослідження, публіцистичні статті та нотатки стосувалися різних аспектів історії культури – від давньоруської літератури, до вивчення якої він зробив величезний внесок, до садово-паркових стилів XVIII–XIX століть. Його праці затребувані у філологічному середовищі: вони необхідні історикам, філософам, мистецтвознавцям, культурологам. Приклад тому – книга «Поезія садів» (перше видання – 1982 р.). Це не історія садів чи окремих знаменитих садово-паркових ансамблів, сад тут представлений як універсальна цілісна система, що виражає філософські та естетичні уявлення епохи. Як синтез цих уявлень сад найтіснішим чином пов'язані з розвитком великих стилів мистецтво, з поезією, живописом, архітектурою, музикою. Сади, регулярні та пейзажні, розглядаються в контексті культури повсякденності: сад як місце усамітнення, роздуми, розваги, ігри і т. д. «Сади відіграють особливу роль, вони потрібні для наших сердець, ми надто зараз зайняті містом», – говорив Д. А. С. Лихачов.