У цій збірці есе письменник, критик, поет і художник Джон Берджер (1926–2017) розмірковує про жахіття сучасних воєн, тероризм і природу всепоглинаючого відчаю. На сторінках книги він демонструє нам життя людей, для яких це почуття стало вірним супутником – бідняків та біженців з Афганістану, Палестини, Іраку, Сирії, і пропонує розділити їхню жалобу за віднятою насильно свободою. Звертаючись до сюжетів фільмів Паоло Пазоліні, робіт Френсіса Бекона, фотографій Ахлам Шиблі та Йітки Ханзлової і згадуючи «Дивимося на чужі страждання» Сьюзен Сонтаг, Берджер аналізує, як мистецтво як інструмент опору репресивній політиці може допомогти здобути перемогу над болем. У форматі PDF A4 збережено видавничий макет книги.