Коли він стоїть перед «Турмою» Джорджоне, лауреат Букерівської премії Джон Берґер бачить не лише картину, але й усе наше уявлення про час, що виводить нас із втраченого Едему. Фотографія надзвичайно радісного натовпу, що зібрався на празькій вулиці в листопаді 1989 року, спонукає до роздумів про значення демократії та возз’єднання народу з давно вигнаними надіями та мріями.

З яскравими есеями в «Побачення» , нам дано побачити світ таким, яким його бачить Бергер — досліджувати теми, запропоновані роботами Джексона Поллока чи Дж. М. В. Тернера, споглядати дивовижний Париж. Побачення різноманітні: між критиком і мистецтвом, художником і суб’єктом, суб’єктом і невідомим. Але найважливішим є зустріч між автором і читачем, коли ми відкриваємо наше сприйняття, сформоване красномовством і мужньою моральною уявою Бергера.