Книга присвячена розгляду природи джхан — станів глибокого медитативного занурення, що характеризується відстороненістю від занепокоєнь та завіс світу чуттєвих бажань. У книзі особливий наголос робиться на ясне розрізнення мирських та надмирських джханів. Так, чотири джхани і чотири нематеріальні досягнення спочатку з'являються як світські стани глибокої безтурботності, що допомагають сформувати необхідну для виникнення мудрості основу зосередження. Але коли джхани безпосередньо пов'язані зі звільняючою мудрістю, вони називаються надмирськими, позамежними джханами, об'єктом споглядання в яких є сама ніббана. Так, для Будди на всьому протязі його шляху джхани залишалися його небесними мешканцями, місцями духовного відпочинку від тягаря самсари.