«Гармонія – моє друге ім'я» – десятий роман Анатолія Андрєєва. Його герой - письменник з філософським складом розуму Герман Романов, який приймає вічний виклик людини самому собі: пізнати себе, досягнувши при цьому не ілюзорної гармонії у відносинах із собою та світом. У творі головними стають не історичні події останніх тридцяти років (вони демонстративно дано тлом), а історія душі людини, історія пізнання; соціальне в житті людини поступається місцем духовному, що підкреслюється полемічним жанровим визначенням роману: роман не для всіх. Певною мірою перед нами філологічний роман-дослідження. Внутрішня інтрига твору (що відбито у його структурі) – полеміка з Достоєвським і, ширше, полеміка з найпопулярнішими культурними міфами. Кохання, смерть, творчість, самотність, дрібні та великі сторони людської натури – все це переплавлено в романі в якусь «речовину гармонії». У тексті багато парадоксального поєднання ситуацій, що надають найсерйознішим речам гірко-іронічного відтінку. Великі сумніви стають інструментом пізнання, а пізнання стає інструментом набуття гармонії. Наскрізна тема творів А. Андрєєва – пізнання та любов. Почуття, яке відчувають герої, є космічним за своєю природою. Ось чому чоловіки і жінки живуть у місті Мінську, розташованому на планеті Земля, яка є частинкою Всесвіту.