Сьомий роман А. Андрєєва, головний герой якого, як завжди у романах цього автора, – письменник, гуманітарій-інтелектуал. Зовнішній, подійний ряд насичений і водночас «закутий» тонкою рефлексією героя. Мотив дзеркального відображення універсальний: мистецтво наслідує життя, парадоксально перегукуються вчинки, думки, сюжетні ходи, долі. Твір є своєрідним дзеркалом по відношенню до всіх інших романів А. Андрєєва, в яких ігровий початок, органічно пов'язаний з еротичним та інтелектуальним, визначає дух творчості письменника.